хроніка української Бріджит Джонс...

Если я уйду сейчас …
Улицы души твоей меня забудут?
Твои глаза не вспомнят ту, что любят…
И только руки будут знать, что обнимали
И губы ощутят соленый вкус печали...
И в сердце иногда что-то заколет
Когда увидишь серое штормящееся море…
Когда ребенок улыбнется, чуть кривляясь…
Ты вспомнишь ту, которая не попрощалась…

Меня Твоя любовь так сильно душит!!!!!!!!!!
Я на грани! Слышишь, она забралась глубоко........в самую душу….

Если я от боли исчезну...

...возможно попаду куда-то дальше рая…

(…Но твое имя будем тем последним, что промолвлю умирая…. )

Если я умру сейчас,
Мы так и не узнаем…
Как это жить, друг другу иногда прощая,
то что денег не хватает….
И мою черную посуду…
Которую я обязательно помыть забуду…
и то, что по углам разбросаны твои носки…
....Прости, но как??????
…Я не буду ощущать твои объятья…
и поцелуев на запястьях…???

…Нет…

...знову ти...і знову фрази

що вирують в голові безладно

і факти, згадки...і пам”ять емоційна...

все ніби знову, і не можу вже спокійно

я просто жити...

Бо твій голос, і зачіска дебільна...

Манера говорити.....

Ти постарів вже...

А дівчата все молодші....

Я теж хотіла... чого брехати...

Дурне щось на стіні писати,

Що люблю тебе  назавжди....

І я щаслива – завдяки тобі....

І бла-бла-бла

Коротше, все що написала вже вона...

А перед нею ще одна....

Це ніби вся вселенська злість і біль

В одному імені – Андрій....

Це ніби весь парад емоцій...

При  погляді на твоє  фото...

Ти моя муза....я не хочу більше таку музу...

Прощай мій біль....ой.. тобто Андрій.....

....Зима пішла, сніг зник,  і все здається йде на краще)

......Гормони грають, серце велиться і блааааааааа-блааа-блаааааааааааааааааааааааааа...

.....Антон на мене ображається (хрєн тут більшість знає хто такий антон, але мені ж треба десь виписатись...у вербальному плані.) Бо я не виступила з тим, щоб всіх студентів грьобаного факультету пустили подивитися на Азарова,.... Та  взагалі була хвора!!! Мені тоді було посрать на Азарова і на студентів також.... І від того, що я щось там скажу нічого не зміниться... профком не вирішує питання, якими завідує ректор!!!...Але пофіг...Хай іде собі і спілкується з придуркуватою хохотушкою..(.і знову ніхто не знає хто то)...

......Дуров придумовує всяке різне...от чому він не придумає, щоб новини і нові фото від деяких друзів тупо не показували? І навіть у списку своїх друзів ти їх не бачила... Тобто вони там є...але ти їх не бачиш.... Як в житті... Вони існують, але не з тобою поруч! Бо мене нудить-нудить-нудить....і мені стає паршивенько...а ще гірше мені стає від того, що мені погано через його  новини і фото! Пффф...Мене воно ніколи не попустить повністю...?Нє, видалити не варіант, кепи!!!

....А далі все як звичайно...Живу моментом.... З Олексієм все добре... Часто сваримось, але якби не це, то мені би стало нудно.....



Єдине, що не дає спокою то ...>>>>>>>>>>>>

.....І палають, ніби стиглі вишні,

Владно підкоряючи собі,

Губи не ціловані і грішні,

Очі божевільно голубі....

Я завжди не в тому, потрібному, місті...

І автобус  до тебе їде так довго...

А на потяг прямий, я не встигну вже сісти...

Та я не можу до тебе  поїхати просто....

Я краси такої не бачила зроду...

Безкрайнє небо, і океан Льодовитий

Тих очей неймовірну блакитну вроду,

ту безмежність... не зможуть вони повторити...

І може, ти чуєш, колись я підніму

очі свої до блакитних світил...

Обіцяй, що обіймеш...Обіцяй, що зігрієш...

Як колись....ти вже це робив...

І забути не зможу...І не думать - не сильна...

Червонію, говорю ... Посміхаєшся ти....

Я слабка, я розбещенна і... так дивно...

Що у світі цілому лиш ми одні...

....хотіла видалити блог...а важко так...не змогла.... Адже тут всі мої почуття... Я ж цей блог почала писати у лютому 2009 р. За ці роки назбиралося ого-го... Всі емоції, що я відчувала до різних людей.... Дурні замітки про те, як якийсь ненормальний румунський ******* мене дістає......ну, згодом він звісно став найбільшим моїм щастям і одночасно він є причиною майже всіх моїх сліз. Цей блог - це моя маленька історія, моя еволюція, і мені так не хочеться її видаляти...

... Завжди буває щось погане а щось добре.Хоч зазвичай це все з'єднується у одну мішанину під назвою життя. Коли якісь справи йдуть добре, а в іншій сфері хочеться просто задавитись.

Інколи мені хочеться змінити номер, повидалятися з всіх соціальних мереж, блогів.Поїхати кудись, щоб ніхто не знав де я. Чи я померла. Чи я взагалі існувала? Тільки втративши все - я знайду свободу. Інколи мені ця свобода вкрай потрібна. Але я не готова поки що втрачати все. Я зв"язана. Обов"язками, університетом, думками про того, який так і мріє, щоб я нарешті змінилася.... Інколи мені здається, що я зовсім не така. Мені здається, що я можу бути іншою. Але чомусь сама собі пишу сценарій. Сценарій в якому я добра, тиха, слухняна, покірна... Мені здається що все це життя - паршива п"єса, бо сценарій написала я. Я спочатку граю-граю, а потім забуваю текст і починаю імпровізувати... Зазвичай він це називає :"Все було добре, а потім ти все зіпсувала!"..Здається ніби я зараз маю бути в іншому місці, в іншій ролі. Я заплуталася. Єдине в чому я впевнена - це те, що я люблю його. Але чи буде їздити такий велосипед, якщо в нього колеса різних розмірів...?

Так, я ніколи не була майстром порівнянь!

...Навіщо мені тримати собаку, яка мене постійно кусає? ©....

Колись ти це в мене запитував натякаючи на те, що я тебе чи засмучувала постійно чи ще щось...Вже не пам"ятаю...

.....Я знаю відповідь на це питання... Бо кусає мене тепер мій пес.....Я просто його надто люблю, щоб відмовитись від нього....Не хочу я без нього уявляти життя. Не хочу.... А він продовжує кусатись...

Ще й обзивається періодично і перекривлює мене..)

.....  складно все.....З часом починаю розуміти наскільки гниле наше суспільство... Примітивне і архаїчне... Гидко так стає.....Кому яка різниця...Постійно всі сунуть носа, ніби у них нема свого життя.... А ще...Напевно, дуже важко жити так як ТИ цього хочеш, бо поруч є постійно хтось, хто тобі приготував свій сценарій, і мотивує це тим, що "я тебе виростив (- ла)!!!"....

...А ще почали дратувати несерйозні люди, які ставляться до свого життя, як до якоїсь фігні....і до свого тіла також.....Короче. дратують всі не такі правильні як я..))

......А ще я все одно щаслива....Я знайшла те, що шукала....Точніше КОГО шукала...Я люблю його....А  також в ньому я знайшла все інше, що в принципі теж шукала все життя...і шукала не там.....Знайшла віру, знайшла свій СТИЛЬ життя, свій шлях....І поки що я на нього тільки стаю....Я й половини не знаю, але я знаю свій пункт призначення...)

....Інколи бувають збої......Інколи я заходжу на сторінку минулого, і намагаюся відтворити ті почуття, які були колись до іншого.....Але не вдається.....Це ніби якась перевірка....Яку я успішно здаю....

..А ще я довіряю йому......ТІльки все одно ревнива...Але це так...просто для профілактики...)

..........І кохання в нас чудове...))))))))))))

....І пара в нас чудова.....)))))))

...........І головне!!!!!!!!.....В грудні......)))

..... if there exist  some connection between us.....

but it exists???

....and if it exist?

There is an invisible thread.....

But there is a man with whom I have an invisible rope .....
...and the rope is stronger than a thread ...

.....Важко щось сказати.......ЦЕ напевно були найкращі 2, 5 дні в моєму житті....)))......Я його знайшла...)))...Я його кохаю....люблю.....Не можна так.....не можна...Але я його люблю більше за все....